Вічнозелені апельсинові дерева з овальними шкірястими листами й белымидушистыми квітками були відомі вже на зорі виникнення людства. Изстран Південно-Східної Азії апельсини поширилися в Індію, потім вегипет, Африку, Америку, а в Європу "Золоті яблука" завезли в XV векекрестоносцы з Палестини й довгий час величали їхнім португальським плодами. Соковиті, гарні, довелися вони по смаку многим знатним особам иподавались до стола як самий вишуканий деликатес. французькі садоводыэпохи Ренесансу, згадавши звичай древніх римлян надавати созревающимапельсинам форму кубиків, вазочок, тваринних за допомогою гіпсових формочек,видозмінили його й стали зацукровувати плоди прямо на дереві, щоб знатныевельможи могли ласувати готовими цукатами. По достоїнству оцінила "Золоті яблука" і російська знати. В 1714 годувсесильный ясновельможний князь Олександр Меншиков побудував палац із большимиоранжереями (слово це пішло від французького "Оранж" - апельсин), у которыхвыращивали апельсини, і дав йому назва Оранієнбаум, що в перекладі снемецкого - "Апельсинове дерево". Пізніше Катерина I1 наказала именоватьдворец разом зі слободою містом Оранієнбаумом і даровала йому герб:жовтогаряче апельсинове дерево на срібному тлі. Про цілющі властивості апельсинів добре знали вже середньовічні медики,рекомендували сік при цинзі, хворобах бруньок і сечового міхура,розладах шлунка й кишечнику. Навіть стримані скандинави не моглискрыть свій захват перед апельсинами й у народних сказаннях назвали ихяблоками безсмертя, що охороняють людей від хвороб і старості.
|
